патик
ПАТИ́К, а́, ч.
Те саме, що па́лиця 1.
Село, як муравлисько, в котре свавільний хлопець патик уткнув (Б. Лепкий);
Це ще не оселя, це лише на чистому полі три рядочки щеплених патиків, що ледве пустили по кілька кволих листочків (У. Самчук);
Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (А. Іщук);
* У порівн. Прив'язували йому колись хлопці довгу, в кілька сажнів, до голови вірьовку, і коли він біг – вірьовка натягалася ззаду, як струна, й стирчала рівно, мов патик, не похиляючися вниз (Г. Хоткевич);
– А вмієш ти мамалигу замішати? В тебе руки, як патики, такі тонкі та худі (О. Кобилянська);
А другого ранку, коли Володько спустив ноги, щоб злізти з печі, а вони йому, як патики, переламались і він полетів у запічок (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)