патик
ПАТИ́К, а́, ч. Те саме, що па́лиця 1.
Хтось із школярів витяг з-під парти якогось патика й засунув за дверну клямку (Вас., II, 1959, 90);
Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Іщук, Вербівчани, 1961, 270).
◊ Вси́пати патикі́в кому — побити кого-небудь палкою.
Головним злодіям повипікали очі, іншим поприпалювали підошви та всипали по пару сот [по парі сотень] патиків (Фр., III, 1950, 45).
Словник української мови (СУМ-11)