патлань
ПАТЛА́НЬ, я́, ч., розм.
Те саме, що патла́ч 1.
– Отець Миколай!? – аж вигукнув з несподіванки Віталій Стратонович. – Якого ще дідька цьому патланю треба!? (М. Стельмах);
Люба принесла їх [водолазок] йому на вибір – аж три, на одній вишкварював оркестр якихось патланів, на другій хизувалася зеленоока смаглява красуня, третя була чиста; голуба й чиста (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)