патлатий
ПАТЛА́ТИЙ, а, е, розм.
1. З довгим, густим, скуйовдженим волоссям.
Як .. гляну на його здорові витрішкуваті очі, патлаті брови та чорну кудлату бороду, то мені все чогось здається, що то сидить дідько (І. Нечуй-Левицький);
Біля АТС на сходах вогнистим кураєм відсвітилась у натовпі патлата голова Миколи (Яків Баш);
Я шкрябав вірші і тинявсь по місту В компанії патлатих хлопчаків (Л. Первомайський);
// у знач. ім. патла́тий, того, ч.; патла́та, тої, ж., зневажл. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям.
Дме патлатий [бурсак] у трубу, надувся, топчеться .. й веселим оком підморгує танцюрам (С. Васильченко).
2. Вкритий довгою, густою шерстю.
Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди (Марко Вовчок);
Патлатий цуцик, збиваючи куряву, кинувся на Василька (П. Панч);
// Зробл., пошитий із шкури з довгою і густою шерстю.
Хмарою насовувались татари; ліворуч .. риштувались лавами польські улани й драгуни; і в млистій далині можна було відрізнити високі ківери від .. патлатих шоломів (М. Старицький);
На пеньку сидить “машиністка” з вусами, у патлатій шапці з червоною стрічкою (Ю. Яновський).
3. перен. Який має густе листя, довге віття й пишний цвіт.
Патлата півонія;
// Великий, лапатий, повний (про квітки).
У хату увійшов Роман .. Він приніс здоровий пучок ласкавцю, гвоздиків та крокосу, котрий вже зацвів жовтогарячими патлатими квітками (І. Нечуй-Левицький).
4. перен. Який має вигляд клаптів (про пару, туман, хмару і т. ін.).
Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, що з труби зверта від хати (П. Тичина);
Дощ перестав. Вітер гнав на захід патлаті хмари (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)