патіо
ПА́ТІО, невідм., с.
Внутрішній дворик, часто оточений галереями; поширені в країнах Середземномор'я, Латинської Америки.
Милувався типовими андалузькими двориками – патіо, розмовляв з хазяями, зайшов навіть у харчевню-ресторацію, де бував дон Жуан де Маранья (у всякому разі так було написано на вивісці) (з наук.-попул. літ.);
У Колумбії ще наприкінці ХІХ століття цілком прийнято було у разі потреби зняти одну з масок, що висіли на стіні, і, закривши нею обличчя, вийти просто в патіо (внутрішнє подвір'ячко) і на очах в усіх оточуючих справити свою потребу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)