пахан

ПАХА́Н, а́, ч., жарг.

Особа, що очолює злочинне угруповування.

У камері всі міцно спали, лиш Герасимов, чекаючи, що його й цієї ночі викличуть на допит, одразу підхопився, та Чмир заспокійливо махнув рукою й простягнув ще не закурену цигарку. – Кури, пахан! – лагідно промовив Чмир, підносячи запаленого сірника (Б. Антоненко-Давидович);

– Мого пахана третій раз живосилом від алкоголізму лікують, а він звідти повернеться та знову як дасть концерт, – не знаєш, де діватися... І такі вони всі, – розмірковує упевнено Бугор (О. Гончар);

Я не здивувався, якби зараз почув від Едика: “Що, загуляв, пахан, а ще козирував на мене” (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. пахан — паха́н іменник чоловічого роду, істота вульг.  Орфографічний словник української мови
2. пахан — -а, ч., жарг. Ватажок злочинного угруповання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пахан — А, ч. 1. злоч. Кримінальний авторитет. Пахани швидко розставлять все по поняттях. 2. знев. Високопосадовець, впливова людина. Тут Данилович пасе задніх.  Словник сучасного українського сленгу
4. пахан — (-а) ч. 1. крим. Почесний злодій похилого віку. В момент гарячих побрехеньок про колишнього секретаря Хрущова та піонера Вовочку, Борис Іванович розпашіло сидів й розслаблено "по-батьківськи" слухав.  Словник жарґонної лексики української мови