пацан
ПАЦА́Н, а́, ч., фам.
Те саме, що хлопча́к.
Не було для нього тяжчої муки, як муки від того, коли йому давали відчути, що він ще пацан (Ю. Смолич);
Горять веселі оченята, не в ногу ще й під барабан на площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)