пацан
ПАЦА́Н, а́, ч., фам. Те саме, що хлопча́к.
Не було для нього тяжчої муки, як муки від того, коли йому давали відчути, що він ще пацан (Смолич, Світанок.., 1953, 36);
Горять веселі оченята, не в ногу ще й під барабан на площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (Сос., І, 1957, 177).
Словник української мови (СУМ-11)