паця
ПА́ЦЯ, і, ж.
1. дит. Порося; свиня.
– Що? Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? (С. Васильченко);
– Пацю, пацю... Вилазь уже, – вговоряє Минка свиню, а сама тихо плаче (Г. Косинка).
2. розм. У копитних тварин – кістка надкопитного суглоба.
Забити пацю;
// Така кістка, що використовується для гри.
– Доки в паці будеш грати? З дівками день і ніч ганяти І красти голубів у всіх? (І. Котляревський).
ПАЦЯ́, я́ти, с., розм.
Маля свині; порося.
Іде далі старий вовк, Ледве що плететься, Аж з пацятами свиня На горі пасеться (С. Руданський);
– Ми те паця на кнура лагодили... (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)