пацючий

ПАЦЮ́ЧИЙ¹, а, е.

Прикм. до пацю́к¹.

Пацюча нора;

Пацюче корито;

// Признач. для пацюків.

Пацюча отрута;

// Такий, як у пацюка.

На порозі він стикається з денщиком. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (П. Панч).

ПАЦЮ́ЧИЙ², а, е, розм.

Прикм. до пацю́к²;

// Такий, як у пацюка.

Крукке радісно усміхнувся, кілька разів нахилив своє пацюче рило і клацнув закаблуками (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. пацючий — пацю́чий 1 прикметник від: пацю́к — щур пацю́чий 2 прикметник від: пацю́к — порося розм.  Орфографічний словник української мови
2. пацючий — I -а, -е. Прикм. до пацюк I. Пацюча нора. || Признач. для пацюків. Пацюча отрута. || Такий, як у пацюка. II -а, -е, розм. Прикм. до пацюк II. || Такий, як у пацюка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пацючий — ПАЦЮ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до пацю́к¹. Пацюча нора; // Признач. для пацюків. Пацюча отрута; // Такий, як у пацюка. На порозі він стикається з денщиком. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126).  Словник української мови в 11 томах
4. пацючий — Пацючий, -а, -е 1) Поросячій. 2) Крысій.  Словник української мови Грінченка