пацючий
ПАЦЮ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до пацю́к¹.
Пацюча нора;
// Признач. для пацюків.
Пацюча отрута;
// Такий, як у пацюка.
На порозі він стикається з денщиком. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126).
ПАЦЮ́ЧИЙ², а, е, розм. Прикм. до пацю́к²;
// Такий, як у пацюка.
Крукке радісно усміхнувся, кілька разів нахилив своє пацюче рило і клацнув закаблуками (Собко, Серце, 1952, 50).
Словник української мови (СУМ-11)