пелена
ПЕЛЕНА́¹, и́, ж.
Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.).
Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Т. Шевченко);
– Сюди сідайте, – змахнула мати пеленою чистісіньку, аж лискучу, лаву... (О. Копиленко).
ПЕЛЕНА́², и́, ж.
1. заст. Покривало.
Йшла вона, неначе та лебедочка плила, в білім, як сніг, убранні. З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутини (О. Стороженко);
* У порівн. Перший сніг і ласкаво і мило Пеленою пухнастою ліг (Т. Масенко).
2. перен. Суцільний покров (чого-небудь легкого, невагомого), який обволікає що-небудь з усіх боків.
Стелиться сивий туман пеленою (Дніпрова Чайка);
З півночі, від наддеснянських борів, повіяв свіжий передсвітанковий вітер, розірвавши пелену хмар (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)