пелена
ПЕЛЕНА́¹, и́, ж. Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.).
Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Шевч., II, 1963, 300);
— Сюди сідайте, — змахнула мати пеленою чистісіньку, аж лискучу, лаву… (Коп., Вибр., 1953, 446).
ПЕЛЕНА́², и́, ж.
1. заст. Покривало.
Йшла вона, неначе та лебедочка плила, в білім, як сніг, убранні. З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутини (Стор., І, 1957, 372);
*У порівн. Перший сніг і ласкаво і мило Пеленою пухнастою ліг (Мас., Сорок.., 1957, 308).
2. перен. Суцільний покров (чого-небудь легкого, невагомого), який обволікає що-небудь з усіх боків.
Стелиться сивий туман пеленою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 210);
З півночі, від наддеснянських борів, повіяв свіжий передсвітанковий вітер, розірвавши пелену хмар (Дмит., Наречена, 1959, 211).
Словник української мови (СУМ-11)