пелех
ПЕ́ЛЕХ, а, ч., розм.
1. Жмут, пасмо волосся, вовни, трави і т. ін.
На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх (І. Франко);
// перен. Клубок, жмут, відірвана частина чого-небудь (туману, диму, піни і т. ін.).
Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (О. Ільченко).
2. перен., розм. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям.
– Сам ти косматий пелех! А в вас, в Озірній, самісінькі злодії! (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)