пентюх
ПЕ́НТЮХ, а, ч., розм., зневажл.
1. Неповоротка людина;
// Людина, що повільно розуміє почуте.
Та зрозумій же, пентюху упертий, – ми тут по ділу, нас везуть на страту (Л. Костенко).
2. жарг., інформ. Комп'ютер.
Класний пентюх.
Словник української мови (СУМ-20)