пеніцилін
ПЕНІЦИЛІ́Н, у, ч.
Лікувальний препарат – антибіотик, який одержують з культур плісеневого гриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов'язаних з гнійно-септичними процесами.
Ряд антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, левоміцетин і т. ін.) виявилися досить сильною зброєю в боротьбі проти деяких небезпечних для життя людини інфекційних хвороб (з наук.-попул. літ.);
– Ми впорскували їй пеніцилін, збили температуру до нормальної (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)