пеніцилін

ПЕНІЦИЛІ́Н, у, чол. Лікувальний препарат — антибіотик, який одержують з культур плісеневого ґриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов’язаних з гнійно-септичними процесами.

Ряд антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, левоміцетин і т. ін.) виявилися досить сильною зброєю в боротьбі проти деяких небезпечних для життя людини інфекційних хвороб (Наука і життя, 9, 1956, 17);

— Ми впорскували їй пеніцилін, збили температуру до нормальної (Олесь Донченко, V, 1957, 433).

Значення в інших словниках

1. пеніцилін — пеніцилі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пеніцилін — -у, ч. Лікувальний препарат – антибіотик, якого одержують із культур плісеневого гриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов'язаних із гнійно-септичними процесами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пеніцилін — ПЕНІЦИЛІ́Н, у, ч. Лікувальний препарат – антибіотик, який одержують з культур плісеневого гриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов'язаних з гнійно-септичними процесами. Ряд антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, левоміцетин і...  Словник української мови у 20 томах
4. пеніцилін — пеніцилі́н лікарський препарат; антибіотик. Застосовують при лікуванні гнійно-септичних та запальних процесів. Від назви плісеневого гриба – пеніцилія, з культури якого його одержують.  Словник іншомовних слів Мельничука