пеняти
ПЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., на кого — що, рідко кого, що, розм. Те саме, що докоря́ти.
Билинка косаря пеняла, Що рано скошена — зав’яла (Бор., Тв., 1957, 145);
Не пеняйте на мене, добродію, що я на сей раз не даю певного слова (Мирний, V, 1955, 362).
Словник української мови (СУМ-11)