пеняти

Пеня́ти, -ня́ю, -єш

гл.

1) Пенять. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 88. Хата млинові пеняє.

2) Быть небрежнымъ, неловкимъ. Угор.

Значення в інших словниках

1. пеняти — Тратити час [V]  Словник з творів Івана Франка
2. пеняти — пеня́ти дієслово недоконаного виду докоряти рідко  Орфографічний словник української мови
3. пеняти — Дорікати, доректи, подорікати, нарікати, наректи, порікувати, порікнути, ремствувати, заремствувати, зіремствувати, наремствувати, поремствувати, уремствувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. пеняти — ПЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., на кого – що, рідко кого, що, розм. Те саме, що докоря́ти. Билинка косаря пеняла, Що рано скошена – зав'яла (Л. Боровиковський); Не пеняйте на мене, добродію, що я на сей раз не даю певного слова (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. пеняти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. пеняти — ПЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., на кого — що, рідко кого, що, розм. Те саме, що докоря́ти. Билинка косаря пеняла, Що рано скошена — зав’яла (Бор., Тв., 1957, 145); Не пеняйте на мене, добродію, що я на сей раз не даю певного слова (Мирний, V, 1955, 362).  Словник української мови в 11 томах