пеон
ПЕО́Н¹, а, ч.
1. поет. Віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів.
Пеоном називається чотирискладова стопа з наголосом на першому, другому, третьому або четвертому складі (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 101).
2. Те саме, що пеа́н 1.
ПЕО́Н², а, ч. У деяких країнах Африки і Латинської Америки — сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності, юридично відміненої, але фактично існуючої, перетворився на боргового раба.
У районах [Латинської Америки] з індійським населенням багато "пеонів" (боргові раби) (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 276).
Словник української мови (СУМ-11)