пеон
пео́н
I -а, ч.
1》 поет. Віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів.
2》 Те саме, що пеан 1).
II -а, ч.
У США та країнах Латинської Америки 17-18 ст. – сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності перетворився на боргового раба.
Великий тлумачний словник сучасної української мови