Словник української мови у 20 томах

первосвятитель

ПЕРВОСВЯТИ́ТЕЛЬ, теля, ч., книжн.

Архієпископ.

Задовго до князя Володимира, якого Православна Церква вважає Первосвятителем Русі, християнську віру прийняв князь Аскольд, що разом із братом Діром правив у Києві в 60-80 рр. IX ст. (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. первосвятитель — первосвяти́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови