первосвященик

ПЕРВОСВЯЩЕ́НИК, а, ч., іст., рел.

1. Перший або головний священик у древніх народів.

Правда, у творах Т. Шевченка згадуються давні первосвященики – Авраам і Мойсей, – але головні діючі особи – це Іісус, Марія, Іосиф (він же Йосип), Ірод, Пілат, святий Петро, Єлисавета, Захарій, Іван, Семіон (з наук.-попул. літ.).

2. Духовна особа вищого сану.

Знов замислився Горленко .. І невже Богові не однаково, якого визнавати первосвященика – римського чи царгородського?.. (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. первосвященик — первосвяще́ник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. первосвященик — -а, ч., рел. Духовна особа вищого сану.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. первосвященик — ПЕРВОСВЯЩЕ́НИК, а, ч., рел. Духовна особа вищого сану. Знов замислився Горленко.. І невже богові не однаково, якого визнавати первосвященика — римського чи царгородського?.. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).  Словник української мови в 11 томах