перебалакувати
ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Те саме, що перегово́рювати.
[Захарко:] Іди стань ось сюди, доки я з Василем перебалакаю! (М. Кропивницький);
Ще ж бо не все перебалакали – посидьте лишень (Сл. Б. Грінченка);
Здається: ці люди усе вже перебалакали; до всього дійшли, на все поєдналися... (Панас Мирний);
На довгім шляху про все довелось перебалакати (М. Шеремет);
– Рибку пам'ятаєш? Одне ім'я чого варте: Едвар .. А на язик – ніхто його не перебалакував! (М. Рудь);
Виступали здебільшого дівчата, а це такі сороки, що їх не перебалакаєш (П. Кочура);
Я ось піду до старости перебалакати, а там усі візьмемось до криниці (У. Самчук).
2. тільки недок., діал. Перебалакуватися.
Біля колодязів перебалакували сердито баби, бо були ще бліді та сонні (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)