перебалакувати
ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Те саме, що перегово́рювати.
[Захарко:] Іди стань ось сюди, доки я з Василем перебалакаю! (М. Кропивницький);
Ще ж бо не все перебалакали – посидьте лишень (Сл. Б. Грінченка);
Здається: ці люди усе вже перебалакали; до всього дійшли, на все поєдналися... (Панас Мирний);
На довгім шляху про все довелось перебалакати (М. Шеремет);
– Рибку пам'ятаєш? Одне ім'я чого варте: Едвар .. А на язик – ніхто його не перебалакував! (М. Рудь);
Виступали здебільшого дівчата, а це такі сороки, що їх не перебалакаєш (П. Кочура);
Я ось піду до старости перебалакати, а там усі візьмемось до криниці (У. Самчук).
2. тільки недок., діал. Перебалакуватися.
Біля колодязів перебалакували сердито баби, бо були ще бліді та сонні (Л. Яновська).
Значення в інших словниках
- перебалакувати — перебала́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- перебалакувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- перебалакувати — див. перебалакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перебалакувати — ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ з ким, перев. із сл. між собою і без додатка (обмінюватися словами, фразами), ПЕРЕМОВЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕБАЛА́КУВАТИСЯ розм., ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ діал.; ПЕРЕКИДАТИСЯ (перев. із сл. словами, фразами тощо). — Док. Словник синонімів української мови
- перебалакувати — ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Те саме, що перегово́рювати. [Захарко:] Іди стань ось сюди, доки я з Василем перебалакаю! (Кроп., ІІ, 1958, 146); Ще ж бо не все перебалакали — посидьте лишень (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах