перебалакувати
ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ з ким, перев. із сл. між собою і без додатка (обмінюватися словами, фразами), ПЕРЕМОВЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕБАЛА́КУВАТИСЯ розм., ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ діал.; ПЕРЕКИДАТИСЯ (перев. із сл. словами, фразами тощо). — Док.: переговори́тися, перемо́витися, переки́нутися. Побігла до хати, у сінях спинилась, чую — з батьком переговорюються (свати) (Марко Вовчок); Люди перемовлялися півголосом, короткими фразами, в яких відчувалися побоювання і тривога (С. Добровольський); Чиншовики.. перебалакувалися стиха, — заздрісно, але й поштиво позираючи на сусідній, хазяйський гурт (Ю. Смолич); Біля колодязів перебалакували сердито баби (Л. Яновська); Так вони і мовчали майже весь обід, перекидаючись коли-не-коли незначними короткими словами (В. Собко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перебалакувати — перебала́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- перебалакувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- перебалакувати — див. перебалакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перебалакувати — ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Те саме, що перегово́рювати. [Захарко:] Іди стань ось сюди, доки я з Василем перебалакаю! (М. Кропивницький); Ще ж бо не все перебалакали – посидьте лишень (Сл. Словник української мови у 20 томах
- перебалакувати — ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Те саме, що перегово́рювати. [Захарко:] Іди стань ось сюди, доки я з Василем перебалакаю! (Кроп., ІІ, 1958, 146); Ще ж бо не все перебалакали — посидьте лишень (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах