перебалакувати
ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Те саме, що перегово́рювати.
[Захарко:] Іди стань ось сюди, доки я з Василем перебалакаю! (Кроп., ІІ, 1958, 146);
Ще ж бо не все перебалакали — посидьте лишень (Сл. Гр.);
Здається: ці люди усе вже перебалакали; до всього дійшли, на все поєдналися … (Мирний, І, 1954, 359);
На довгім шляху про все довелось перебалакати (Шер., В партиз. загонах, 1947, 27);
— Рибку пам’ятаєш? Одне ім’я чого варте: Едвар.. А на язик — ніхто його не перебалакував! (Рудь, Гомін.., 1959, 125);
Виступали здебільшого дівчата, а це такі сороки, що їх не перебалакаєш (Кочура, Родина.., 1962, 50).
2. тільки недок., діал. Перебалакуватися.
Біля колодязів перебалакували сердито баби, бо були ще бліді та сонні (Л. Янов., І, 1959, 36).
Значення в інших словниках
- перебалакувати — перебала́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- перебалакувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- перебалакувати — див. перебалакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перебалакувати — ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Те саме, що перегово́рювати. [Захарко:] Іди стань ось сюди, доки я з Василем перебалакаю! (М. Кропивницький); Ще ж бо не все перебалакали – посидьте лишень (Сл. Словник української мови у 20 томах
- перебалакувати — ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ з ким, перев. із сл. між собою і без додатка (обмінюватися словами, фразами), ПЕРЕМОВЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕБАЛА́КУВАТИСЯ розм., ПЕРЕБАЛА́КУВАТИ діал.; ПЕРЕКИДАТИСЯ (перев. із сл. словами, фразами тощо). — Док. Словник синонімів української мови