перебріхувати
ПЕРЕБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм.
1. кого, що і без дод. Передаючи чиї-небудь слова або розповідаючи про щось, перекручувати.
[Шервуд:] Я розкажу вам все .. Я хотів би, щоб після моєї смерті люди знали правду про мене. Мої рідні не зрозуміють. Газети перебрешуть. А ви скажете тоді так, як було... (О. Левада);
// Писати, спотворюючи орфографію або помиляючись.
Розпишись на квитанції Косич, а не Косач, хай вже буде так, як вони перебрехали, а то ще причепляться! (Леся Українка);
// перен. Припускатися помилки під час виконання команди, вказівки і т. ін. або гри на якому-небудь інструменті.
Він інженер, реальний. Диригент гігантського багатотисячного оркестру, де добра половина сурмачів ще перебріхують ноти по молодості літ (О. Довженко);
– Це ж перший бій для багатьох моїх орлів.., уважно дивись, щоб наводчики, заметушившись, не перебріхували (О. Гончар).
2. перев. док., без прям. дод. Брехати дуже багато, надмірно.
– Одні .. перебрешуть, а інші недобрешуть, то лучче від тебе почути, ти ж, Левку, не збрешеш, – посміхається Христина (М. Стельмах).
3. тільки док., кого. Перевершити кого-небудь у брехні.
Брехню, як бачте, добре чеше Мій Севастян, А інший неборак із городян І Севастяна перебреше (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)