перебіжний
ПЕРЕБІ́ЖНИЙ, а, е, поет.
1. Який швидко лине, проходить, протікає, не затримуючись на одному місці.
Хмари в небі. Такі ж перебіжні, й великі, і розбурхані. Чи можна їх назвати Високими Одами чи Гімнами? (із журн.).
2. Який швидко минає; тимчасовий, недовговічний.
Летітиме він, не знаючи, що все на світі є перебіжне й немає ніде чудес і тайн (Ю. Яновський);
Хвилини щастя перебіжні я, поспішаючи, ловлю (С. Крижанівський);
// Нетривалий, короткий, побіжний (про погляд, посмішку і т. ін.).
Зоя мовчала, перебіжним поглядом оглядаючи письмовий стіл (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)