перебіжний

ПЕРЕБІ́ЖНИЙ, а, е, поет.

1. Який швидко лине, проходить, протікає, не затримуючись на одному місці.

2. Який швидко минає; тимчасовий, недовговічний.

Летітиме він, не знаючи, що все на світі є перебіжне й немає ніде чудес і тайн (Ю. Янов., II, 1958, 14);

Хвилини щастя перебіжні я, поспішаючи, ловлю (Криж., Гори.., 1946, 89);

// Нетривалий, короткий, побіжний (про погляд, посмішку і т. ін.).

Зоя мовчала, перебіжним поглядом оглядаючи письмовий стіл (Гур., Життя.., 1954, 348).

Значення в інших словниках

1. перебіжний — перебі́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. перебіжний — -а, -е, поет. 1》 Який швидко лине, проминає, не затримуючись на одному місці. 2》 Який швидко минає; тимчасовий, недовговічний. || Нетривалий, короткий, побіжний (про погляд, посмішку і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перебіжний — ПЕРЕБІ́ЖНИЙ, а, е, поет. 1. Який швидко лине, проходить, протікає, не затримуючись на одному місці. Хмари в небі. Такі ж перебіжні, й великі, і розбурхані. Чи можна їх назвати Високими Одами чи Гімнами? (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. перебіжний — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил.  Словник синонімів української мови