перебіжний

перебі́жний

-а, -е, поет.

1》 Який швидко лине, проминає, не затримуючись на одному місці.

2》 Який швидко минає; тимчасовий, недовговічний.

|| Нетривалий, короткий, побіжний (про погляд, посмішку і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. перебіжний — перебі́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. перебіжний — ПЕРЕБІ́ЖНИЙ, а, е, поет. 1. Який швидко лине, проходить, протікає, не затримуючись на одному місці. Хмари в небі. Такі ж перебіжні, й великі, і розбурхані. Чи можна їх назвати Високими Одами чи Гімнами? (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. перебіжний — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил.  Словник синонімів української мови
4. перебіжний — ПЕРЕБІ́ЖНИЙ, а, е, поет. 1. Який швидко лине, проходить, протікає, не затримуючись на одному місці. 2. Який швидко минає; тимчасовий, недовговічний. Летітиме він, не знаючи, що все на світі є перебіжне й немає ніде чудес і тайн (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах