перевесло

ПЕРЕ́ВЕ́СЛО, а, с.

Джгут із скрученої соломи для перев'язування снопів.

Стара вже оставалась позаду: важко їй було підняти снопа, важко скрутити перевесло: руки раз по раз слабшали (Грицько Григоренко);

Перевесла скручувала [баба] не з житніх стебел (не вміла й не хотіла розтринькувати бодай одну стеблинку), а з осоки, яку нажинала за кілька днів перед тим (Є. Гуцало);

* Образно. Навкруги вже надовго розіслалась ніч. Пов'язане перевеслом Чумацького шляху небо тремтіло зірками (В. Логвиненко);

* У порівн. [Олеся:] Коли ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла думка (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. перевесло — пере́ве́сло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. перевесло — -а, с. Джгут із скрученої соломи для перев'язування снопів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перевесло — Без перевесла і віник не держиться, а розсиплеться. Без любові і взаємоповаги сім'я не буде доброю.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. перевесло — Пере́ве́сло, -ла, -лу; -ве́сла, -ве́сел  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. перевесло — ПЕРЕ́ВЕ́СЛО, а, с. Джгут із скрученої соломи для перев’язування снопів. Стара вже оставалась позаду: важко їй було підняти снопа, важко скрутити перевесло: руки раз по раз слабшали (Григ., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. перевесло — Перевесло, -ла с. Свясло для снопа, вообще витень соломы, которымъ что-либо связывается. Чуб. VII. 393. О. 1861. XI. Св. 66. Шляхтич з перевареної сирватки, шабелька на личку, перевеслом підперезаний. Ном. № 858.  Словник української мови Грінченка