перегороджувати
ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що.
1. Ставлячи стіну, тин і т. ін., розділяти приміщення, простір на частини.
– Недавно перегородив здорові старинні сіни стіною й зробив кімнату для дочок, – сказав отець Харитін (І. Нечуй-Левицький);
В будинку довелося розташуватися по-новому. Велику кімнату вирішили перегородити на дві частини (М. Трублаїні).
2. Влаштовувати, споруджувати перепону для припинення руху, пересування кого-, чого-небудь.
Хоробрі русини Широкі поля червоними щитами перегородили, Собі чести [честі] добуваючи (Панас Мирний);
// Бути, ставати перепоною, що заважає рухові, переміщенню кого-, чого-небудь.
Найбільші сосни і дуби валились на землю, перегороджували дорогу машинам (Ю. Збанацький);
Вузенькі, але глибокі протоки між маленькими озерцями перегороджували шлях (М. Трублаїні);
– А ви куди поспішаєте? – Зорина перегородила юнакові дорогу (Я. Гримайло);
// перен., рідко. Перешкоджати здійсненню чого-небудь.
Аж тепер йому стало ясно, що се за реформа, і він постановив собі, не тратячи часу, перегородити премудрий план пана маршалка (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)