перегороджувати

перегоро́джувати

-ую, -уєш, недок., перегородити, -роджу, -родиш, док., перех.

1》 Ставлячи стіну, тин і т. ін., переділяти приміщення, простір на частини.

2》 Влаштовувати, споруджувати перепону для припинення руху, пересування кого-, чого-небудь.

|| Бути, ставати перепоною, що заважає рухові, переміщенню кого-, чого-небудь.

|| перен., рідко. Перешкоджати здійсненню чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. перегороджувати — (з метою відділити щось від чогось) (плин води) перетинати, (комусь шлях) загороджувати, перепиняти, (різко) перерізувати.  Словник синонімів Полюги
2. перегороджувати — перегоро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. перегороджувати — Розгороджувати, переділяти, фр. городити, (завісою) перепинати.  Словник синонімів Караванського
4. перегороджувати — ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що. 1. Ставлячи стіну, тин і т. ін., розділяти приміщення, простір на частини.  Словник української мови у 20 томах
5. перегороджувати — ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ чим (розділяючи на частини приміщення, простір), РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНА́ТИ (перев. тканиною); ПЕРЕТИНА́ТИ (річку, канал і т. ін. — штучними спорудами). — Док.  Словник синонімів української мови
6. перегороджувати — Перегоро́джувати, -ро́джую, -джуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. перегороджувати — ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Ставлячи стіну, тин і т. ін., розділяти приміщення, простір на частини.  Словник української мови в 11 томах