перегородка
ПЕРЕГОРО́ДКА, и, ж.
1. Легка, некапітальна стіна, що розділяє приміщення, простір на частини.
Од кахляної грубки до другої стіни йшла .. перегородка і одгороджувала хату од кімнати (О. Стороженко);
Бриг розподілено на дві частини: глуха перегородка знизу й до палуби відокремлювала на кормі каюти для начальства, залишаючи багато місця для команди на палубі й в кубрику (Ю. Яновський);
// Невисокий бар'єр, стінка, що відгороджує, відокремлює одну частину приміщення, простору від іншої.
Маруся ближче підсунулася до низенької перегородки і почала говорити (А. Хижняк);
// Те, що розділяє вмістилище, порожнину на частини.
Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сьома перегородками (Номис);
Серце поділене м'язовою перегородкою на праву і ліву половину (з навч. літ.).
2. перен. Те, що відділяє, відокремлює одного або одне від одного, є перепоною між ким-, чим-небудь.
Вони так і розлучилися б сьогодні, лишивши в своїх серцях почуття гіркого жалю, якби не було цієї ночі, що потрощила всі перегородки (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)