передчувати
ПЕРЕДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Наперед, заздалегідь відчувати те, що відбудеться, настане.
Посилаю Вам своє останнє оповідання і передчуваю, що будете лаяти мене за нього, бо я й сам себе лаю (М. Коцюбинський);
Іще не знаючи, що трапилось, але передчуваючи якусь біду, вона прислухалася до його квапливих кроків (А. Шиян);
Він завжди вмів передчути, як та що у житті повернеться, і коли багато чого заставало інших людей зненацька, то для Вільготи, здавалось, і несподіванки були сподіваними... (Є. Гуцало).
◇ (1) Передчува́ти се́рцем що – відчувати наближення чого-небудь.
Голосом, сповненим смутку, Передчуваючи серцем загин неминучий, говорить [батько]: “Хлопче упертий, послухайся ради принаймні в одному: Не користуйся бичем і міцніш натягай оці віжки” (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)