передчування
ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, я, с.
Неясне відчування того, що може відбутися, настати.
Важкі передчування несподівано налягли на його душу, неначе насунулись на небі важкі хмари (І. Нечуй-Левицький);
Колись, коли я мав дев'ятнадцать літ і вся земля дихала передчуваннями, коли душа була так вкрита мріями, що найменьший вітер здував їх як цвіт дерева, тільки тоді щось подібне до цього кохання виросло одного дня у мене (В. Винниченко);
Так солодко в передчуванні бою, Не знаючи вагання і квилінь, Покірну землю чути під ногою І пити зором синю далечінь (О. Ольжич).
○ (1) В (у) передчува́нні, у знач. прийм. з род. в. – в очікуванні; очікуючи.
Лиш один раз так німіє серце у солодкому передчуванні, Що годиться щастям називать (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)