передчування

ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Рильський); Якесь важке передчування збентежило її душу (І. Нечуй-Левицький); Відчуття близької розлуки ятрило материнське серце (А. Шиян); У грудях їх, мов криця загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві (М. Старицький); Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (А. Крушельницький); Стискає у мене серце жах, Грозило щось, мов прочування смерті (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. передчування — передчува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. передчування — -я, с. Неясне відчування того, що може відбутися, настати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. передчування — ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, я, с. Неясне відчування того, що може відбутися, настати. Важкі передчування несподівано налягли на його душу, неначе насунулись на небі важкі хмари (І.  Словник української мови у 20 томах
4. передчування — ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, я, с. Неясне відчування того, що може відбутися, настати. Важкі передчування несподівано налягли на його душу, неначе насунулись на небі важкі хмари (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах