переконання
ПЕРЕКОНА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. перекона́ти, переко́нувати.
Вдале, гармонічне поєднання засобів логічного переконання і емоційного впливу сприяє посиленню дієвості публіцистичного твору (з наук.-попул. літ.).
2. Тверда впевненість, певність у чому-небудь; віра у щось.
Леон виговорив усю .. бесіду з таким запалом внутрішнього переконання, що .. успокоїв і потішив своїх слухачів (І. Франко);
В народі вже міцно вкоренилося переконання: коли фронтовик, значить людина хороша, проста, не горда (Д. Ткач);
Сила переконання – одна з найважливіших властивостей таланту критика, і її слід розвивати (із журн.).
3. Тверда, міцно усталена думка про що-небудь, погляд на щось.
Тим міцніше переконання, чим більше воно залежить від почуття (Леся Українка);
Взаємини між близькими людьми повинні бути простими – це було його переконання (О. Копиленко);
// мн., які, чиї і без означення. Система, сукупність поглядів; світогляд.
Ще учора був я – наче люди, Ще учора мав переконання (А. Кримський);
Це є проти моїх переконань, і я таки не погоджуюся з вами всіма (Ірина Вільде).
Ма́ти перекона́ння див. ма́ти²;
Прихо́дити / прийти́ до перекона́ння (до пе́вності) див. прихо́дити.
○ (1) За перекона́нням; На перекона́ння, у знач. прийм. з род. в. – як хто-небудь думає, переконаний, упевнений.
Стьопа лежав горілиць на мішках з вугіллям, стараючись під час перепочинку не ворушити ні ногою, ні рукою. На його глибоке переконання, це був найкращий спосіб зберегти енергію (М. Трублаїні);
(2) З перекона́нням, у знач. присл. – впевнено, переконано.
Його голос гудів з переконанням і з натхненням (М. Коцюбинський);
Андрій говорив запально, з глибоким переконанням (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)