переконаний
ПЕРЕКО́НАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до перекона́ти.
Діда я, видимо, переконати не міг. Він то й потакував і згоджувався, безліч разів киваючи головою, але в душі був переконаний у справедливості існуючого ладу (Г. Хоткевич);
Юна егоїстка твердо переконана: все на світі створено для того, щоб удовольнити кожну її забаганку (М. Слабошпицький);
* Образно. Душа волала протестом, лютою, переконаною в своїй правоті ненавистю (О. Гончар).
2. у знач. прикм. Який має тверді, послідовні переконання.
– То дарма, що в похмурих творах Лаоцзи сам чорт ногу зломить, а Платон був переконаний рабовласник! (В. Підмогильний);
// Послідовний у своїх звичках, поглядах, уявленнях і т. ін.; закоренілий.
Римма познайомила Полю з аспірантом Антоном, високим, русявим переконаним холостяком, який і в тридцять сім років не може знайти собі пари (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)