переконаний

ПЕРЕКО́НАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перекона́ти.

Діда я, видимо, переконати не міг. Він то й потакував і згоджувався, безліч разів киваючи головою, але в душі був переконаний у справедливості існуючого ладу (Хотк., II, 1966, 361);

Ми глибоко переконані, що починати здійснення цілеспрямованого плану заходів по використанню в інтересах суспільних наук сучасних науково-технічних можливостей треба вже нині (Ком. Укр., 5, 1966, 59);

*Образно. Душа волала протестом, лютою, переконаною в своїй правоті ненавистю (Гончар, II, 1959, 214).

2. у знач. прикм. Який має тверді, послідовні переконання.

Палкий патріот і переконаний співець дружби народів, Павло Григорович Тичина з незмірною ніжністю говорить і про Горького, і про Коцюбинського, і про Гурамішвілі (Рильський, III, 1956, 405);

Переконаний матеріаліст і соціаліст, І. Франко прагнув своїми творами ширити передовий світогляд, вести непримиренну боротьбу з темними силами експлуататорського ладу (Рад. літ-во, 8, 1967, 56);

// Послідовний у своїх звичках, поглядах, уявленнях і т. ін.; закоренілий.

Римма познайомила Полю з аспірантом Антоном, високим, русявим переконаним холостяком, який і в тридцять сім років не може знайти собі пари (Автом., Щастя.., 1959, 165).

Значення в інших словниках

1. переконаний — переко́наний 1 дієприкметник той, якого переконали переко́наний 2 прикметник з твердими переконаннями  Орфографічний словник української мови
2. переконаний — ПЕРЕКОНАНИЙ – ПЕРЕКОНЛИВИЙ Переконаний. Дієприкм. від переконати; у знач. прикм. -– який має тверді переконання. – Я був глибоко переконаний в перемозі й переміг його (О.  Літературне слововживання
3. переконаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до переконати. 2》 у знач. прикм. Який має тверді, послідовні переконання. || Послідовний у своїх звичках, поглядах, уявленнях і т. ін.; закоренілий, непохитний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переконаний — ПЕРЕКО́НАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до перекона́ти. Діда я, видимо, переконати не міг. Він то й потакував і згоджувався, безліч разів киваючи головою, але в душі був переконаний у справедливості існуючого ладу (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. переконаний — УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ) у кому, чому, перев. з спол. що (який має тверде переконання щодо когось, чогось), ПЕРЕКО́НАНИЙ, ПЕ́ВНИЙ (ПЕВЕН). В порядності Грицька Тимоха був упевнений, бо знав його змалку (А.  Словник синонімів української мови
6. переконаний — Переко́наний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)