перекошувати
ПЕРЕКО́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що.
1. Косити, зрізати косою, косаркою і т. ін. все або багато чого-небудь.
Перекосити луку;
// Косити, зрізати косою, косаркою і т. ін. більше, ніж треба, далі, ніж треба.
– Оті верби, – то межа наша. Дивись, щоб не перекосив, Михайле. В чуже не йди косою, а то сварка буде (М. Томчаній).
2. перен., розм. Убивати вогнепальною або холодною зброєю всіх або багатьох.
Завтра вирішується наша доля: або ми вийдемо, нарешті, на волю, або зірвемось, і тоді всіх нас перекосять ворожі кулі (Ю. Збанацький).
ПЕРЕКО́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ПЕРЕКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., кого, що.
Робити косим, кривим, асиметричним; ставити, розташовувати косо, криво, асиметрично.
Що, коли на поверхні плити залишиться якась непомітна металева крупинка! Адже це може перекосити деталь, попсувати її (О. Донченко);
Дубовик кинув, може, останній сніп і, ніби ненароком, перекосив драбину й швидко пішов (Г. Епік);
// безос.
На колії – ешелон з пораненими. Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері і вікна (Григорій Тютюнник);
// у сполуч. зі сл. очі, погляд і т. ін. Дивитися скоса в одну точку.
Двері стукнули .. Яків наставив уха і перекосив очі (Панас Мирний);
// у сполуч. зі сл. рот, обличчя і т. ін. Надавати неприродного виразу; перекривляти, спотворювати (про біль, посмішку, сильні почуття і т. ін.).
Обличчя робітників перекошувало непосильне фізичне напруження (М. Руденко);
Шаблієве обличчя перекосив ледве стримуваний гнів (Д. Бедзик);
Сірі брови управителя підскочили вгору, рот перекосила кисла гримаса (С. Добровольський);
// безос.
Товариші стали помічати, що з ним щось не гаразд, щелепу перекошує, око тягне... (О. Гончар);
Савченка перекосило від злості, але нічого не міг вдіяти (Ю. Збанацький);
У відповідь Толька задерикувато заспівав ненависну жандармові “Марсельєзу”, від якої тому аж рота перекосило (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)