перекурювати
ПЕРЕКУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПЕРЕКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док.
1. без дод. Курити протягом недовгого часу, під час невеликої перерви в роботі, заняттях і т. ін.
Він кликав до печі майстра, сварився з шихтовим двором, перекурював з інженером (Ю. Яновський);
Дожавши снопа, Кирило сідає на снопі перекурити (С. Васильченко);
Розвідники і полонений зупинились у березняку, сіли перекурити (П. Автомонов);
Він хотів перекурити між борщем та печенею (Ю. Смолич);
Вираз презирливої нудьги відтягав їм нижні губи, коли перекурювали папіроси, відвертаючи обличчя набік: ніби їм навіки байдужо (В. Барка).
2. що. Курити все або багато чого-небудь.
Перекурити багато сортів тютюну.
3. розм. Відпочити, зробити невелику перерву в роботі; перекур¹.
Він кричав на канавників і лаяв формівників, він кликав до печі майстра, сварився з шихтовим двором, перекурював з інженером (Ю. Яновський);
Там стояла “Колхіда”, перекурював водій (з газ.).
ПЕРЕКУ́РЮВАТИ², юю, юєш, недок., ПЕРЕКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., що, спец.
Перетворювати перегонкою у що-небудь інше; переганяти (у 5 знач.).
Перекурювати буряк.
Словник української мови (СУМ-20)