перележувати
ПЕРЕЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док.
1. без дод. Лежати довго, пролежувати який-небудь час.
Витяг [Петро] один клунок з-під гамазеї, став і думав: – Додому нести? Ні, то дуже довго буде. Попереношу на могилу, нехай там перележать поки що (Б. Грінченко);
– Нехай ваш кухар поріже на куски фунтів з п'ять щуки, посолить і дасть їй яку годинку перележати... (О. Ільченко);
За добрий місяць до початку зими випав білий і наче аж не холодний сніг. Перележав два дні й розтав (Ю. Яновський).
2. тільки док., що, перен., розм. Завдати турботи, збитків, перебуваючи у когось, десь.
[Надежда:] Якого тобі ще треба притулку? Хіба ти у нас пересидиш чи перележиш місце в хаті? (М. Кропивницький);
– Що там думати, – м'яко втрутилась Меланія. – Коли вже до мене приїхали, то хай у мене й зупиняються. Хати не перележать! (О. Гончар).
3. без дод., рідко що, також із спол. поки, доки. Лежати, чекаючи закінчення, припинення чого-небудь (в основному небажаного); перечікувати.
Дем'ян Нечипорук падає лицем у рахманну землю і .. перележує, поки через нього харамаркає снаряд (Ю. Смолич);
– Ото, Василино, впросилась я до однієї бідної вдови, перележала важку годину... (І. Нечуй-Левицький);
– Тоді й підете. А до того доведеться перечекати. – У вас? – Так. Тільки не тут, а на горищі. Там є сіно. Ви там перележите (І. Микитенко).
4. тільки док., без дод., розм. Лежати, одужуючи від хвороби.
– Я б ліпше пішла до Дарки на сіно, там би й перележала без ваших ковдр та без хіни... хоч би не гриз ніхто!.. (Леся Українка);
[Бабуся:] Це дідусь, Блудив по лісі, застудився І перележати впросився (О. Олесь).
5. що у сполуч. зі сл. рука, нога, бік і т. ін., розм. Довго лежачи, доводити до заніміння, отерплості.
Перележав боки, аж болять (Сл. Б. Грінченка);
Виспався в неділю так, що аж боки перележав; не поспішаючи поснідав і пішов до перукарні підстригтися (Б. Антоненко-Давидович).
6. без дод., розм. Псуватися від тривалого лежання і поганого зберігання.
Перележані яблука не приваблювали покупців (з газ.).
◇ (1) Ха́ти (мі́сця) не переле́жить (не переси́дить) – уживається на знак згоди на чиє-небудь перебування у когось або десь.
– Що там думати, – м'яко втрутилася Меланія. – Коли вже до мене приїхали, то хай у мене зупиняються. Хати не перележать! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)