переляканий
ПЕРЕЛЯ́КАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до переляка́ти.
Голос у неї ослаб, став тихий, тоненький, немов дитячий. Видно було, що вона дуже перелякана (Леся Українка);
Перелякані тим переможним залпом, здибились коні на Бранденбурзьких воротах, здибились і заніміли (В. Логвиненко);
// переля́кано, безос. пред.
Де кого перелякано, вже баба тому на голову миску ставить та віск виливає (Дніпрова Чайка).
2. у знач. прикм. Охоплений переляком.
Перелякані жовніри .. хапались за палаші, за пістолі (О. Стороженко);
* Образно. Далі, мов велетенським молотом по ковадлі: грюк посеред лісу. Перелякані шибки забряжчали й заверещали в хаті всі одразу (С. Васильченко);
Він [Львів] був обережний і хитрий, як і всі, і такий же вічно нашорошений та переляканий (І. Багряний);
* У порівн. Дочки, мов перелякані цесарки, переступали з ноги на ногу (Ірина Вільде);
// Який виражає переляк.
– Хто там? – тривожно обізвався переляканий жіночий голос (Г. Хоткевич);
Механік, вимазаний у сажу, лупав переляканими очима (П. Панч).
(1) Переля́каний на смерть (до сме́рті) – охоплений надзвичайно сильним почуттям страху, дуже зляканий.
Надаремне переляканий на смерть циган благав пустити його (М. Коцюбинський);
– Муха пролетить мимо Ганни Іванівни, – посміхнувся начальник цеху, – а Валентин Модестович уже до смерті переляканий: чи не зачепить та муха його тендітну дружину крильцем (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)