переможно
ПЕРЕМО́ЖНО.
Присл. до перемо́жний.
Коли місто велике Пріама-вождя переможно Ми воювали, – із нас-бо найкращі в той час полягли там (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Знову сили набереться [хвиля], потім зрине і гучна́, і бучна́, переможно валом сплесне (Леся Українка);
Муха Макар переможно зиркнув униз (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)