перемучити

ПЕРЕМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого.

1. Змучити всіх або багатьох.

– Се-то той бунтівник, через котрого стільки людей перемучили? (Г. Колісник).

2. Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому.

Чорт би перемучив твого батька! (Номис);

Улиці, базари Крились трупом, плили кров'ю. – Мало клятим кари! Ще раз треба перемучить, Щоб не повставали (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. перемучити — перему́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перемучити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Змучити всіх чи багатьох. 2》 Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перемучити — ПЕРЕМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Змучити всіх або багатьох. 2. Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Чорт би перемучив твого батька! (Номис, 1864, № 3757); Улиці, базари Крились трупом, плили кров’ю. — Мало клятим кари!...  Словник української мови в 11 томах
4. перемучити — Перемучити, -чу, -чиш гл. Перемучить, измучить. Чорти б перемучив твого батька. Ном. № 3757.  Словник української мови Грінченка