1. Словник української мови у 20 томах

перемучити

ПЕРЕМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого.

1. Змучити всіх або багатьох.

– Се-то той бунтівник, через котрого стільки людей перемучили? (Г. Колісник).

2. Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому.

Чорт би перемучив твого батька! (Номис);

Улиці, базари Крились трупом, плили кров'ю. – Мало клятим кари! Ще раз треба перемучить, Щоб не повставали (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перемучити — перему́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перемучити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Змучити всіх чи багатьох. 2》 Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перемучити — ПЕРЕМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Змучити всіх або багатьох. 2. Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Чорт би перемучив твого батька! (Номис, 1864, № 3757); Улиці, базари Крились трупом, плили кров’ю. — Мало клятим кари!... Словник української мови в 11 томах
  4. перемучити — Перемучити, -чу, -чиш гл. Перемучить, измучить. Чорти б перемучив твого батька. Ном. № 3757. Словник української мови Грінченка