1. Словник української мови у 20 томах

перемучений

ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до перему́чити.

Але Мазепа не дожив до сього: зломлений, перемучений всякими трівогами, непевний свого житя (М. Грушевський);

Знову й знову поверталося, будило думки, роз'ятрювало і без того незагойні сердечні рани все оте пережите, муками перемучене в Мінську (М. Олійник);

// у знач. прикм. Дуже змучений.

Якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Б. Грінченко);

Матвій, як усі, скотився, перемучений до краю. Ліг на долівку і спав (Мирослав Ірчан);

Сама ще молода, а вся перемучена сидить, зсутулившись (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перемучений — перему́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. перемучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до перемучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перемучений — див. змучений Словник чужослів Павло Штепа
  4. перемучений — ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перему́чити. Якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Гр., І, 1963, 384); Матвій, як усі, скотився, перемучений до краю. Словник української мови в 11 томах