1. Словник української мови в 11 томах

перемучений

ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перему́чити.

Якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Гр., І, 1963, 384);

Матвій, як усі, скотився, перемучений до краю. Ліг на долівку і спав (Ірчан, II, 1958, 251);

Сама ще молода, а вся перемучена сидить, зсутулившись (Гончар, Людина.., 1960, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перемучений — перему́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. перемучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до перемучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перемучений — див. змучений Словник чужослів Павло Штепа
  4. перемучений — ПЕРЕМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до перему́чити. Але Мазепа не дожив до сього: зломлений, перемучений всякими трівогами, непевний свого житя (М. Словник української мови у 20 томах